Вторая книга ПаралипоменонГлава 20 |
1 |
2 Вестники пришли и доложили Иосафату: |
3 |
4 Народ Иудеи собрался, чтобы искать помощи у Господа; люди пришли из всех городов Иудеи, чтобы искать Его. |
5 Иосафат встал в собрании жителей Иудеи и Иерусалима в Господнем доме перед новым двором |
6 и сказал: |
7 Бог наш, разве Ты не прогнал обитателей этой земли перед Твоим народом, Израилем, и не отдал ее навеки семени Авраама, Твоего друга? |
8 Они жили в ней и построили в ней святилище для Твоего имени, говоря: |
9 «Если к нам придет беда, будь то меч, наказание, мор или голод, мы предстанем пред Тобою перед этим храмом, который называется Твоим именем, и воззовем к Тебе в нашем горе, и Ты услышишь и спасешь нас». |
10 |
11 Взгляни же, чем они воздают нам, явившись, чтобы выгнать нас из наших владений, которые Ты дал нам в наследие. |
12 Бог наш, неужели Ты не осудишь их? Ведь у нас нет сил, чтобы противостать этому огромному войску, которое идет на нас. Мы не знаем, что нам делать, но глаза наши устремлены на Тебя. |
13 |
14 |
15 Он сказал: |
16 Выступайте завтра против них. Они будут подниматься по перевалу Циц, и вы найдете их в конце долины перед пустыней Иеруил. |
17 Не вам биться в этом сражении. Вы лишь встаньте, стойте и смотрите на спасение Господне, которое Он даст вам, Иудея и Иерусалим. Не бойтесь, не ужасайтесь. Выходите завтра навстречу этим людям, и Господь будет с вами». |
18 |
19 И некоторые левиты из каафитов и корахитов встали, чтобы во весь голос славить Господа, Бога Израиля. |
20 |
21 |
22 |
23 Аммонитяне и моавитяне напали на жителей горы Сеир, чтобы губить и уничтожать их, а покончив с жителями Сеира, принялись убивать друг друга. |
24 |
25 Когда Иосафат со своими людьми пришли, чтобы забрать у них свою добычу, они нашли у них много добра, одежды и дорогих вещей — больше, чем могли унести. Добычи было так много, что им пришлось собирать ее три дня. |
26 На четвертый день они собрались в долине благословения, где благословили Господа. Вот почему до сегодняшнего дня она называется долиной Бераха. |
27 |
28 Они вступили в Иерусалим и пошли к храму Господа с лирами, арфами и трубами. |
29 Страх перед Богом напал на все царства окружающих земель, когда они услышали, как Господь сразился с врагами Израиля. |
30 И в царстве Иосафата был мир, потому что Господь даровал ему покой со всех сторон. |
31 |
32 Он ходил путями своего отца Асы и не уклонялся от них, делая то, что было правильным в глазах Господа. |
33 Но святилища на возвышенностях не были уничтожены, и народ все еще не обратил свое сердце к Богу их отцов. |
34 |
35 |
36 Он договорился с ним построить флотилию кораблей Таршиша. Когда они были построены в Эцион-Гевере, |
37 Элиезер, сын Додавагу из Мареши, изрек пророчество против Иосафата, сказав: |
2-а хронiкиРозділ 20 |
1 |
2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“. |
3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. |
4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа. |
5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям, |
6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! |
7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки? |
8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: |
9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш. |
10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх, |
11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам. |
12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“ |
13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини. |
14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору, |
15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа! |
16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл. |
17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“ |
18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві. |
19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим. |
20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“ |
21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“ |
22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті, |
23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе. |
24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного! |
25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона! |
26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні. |
27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів. |
28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому. |
29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами. |
30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо. |
31 |
32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х. |
33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків. |
34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів. |
35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо. |
36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері. |
37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу. |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 20 |
2-а хронiкиРозділ 20 |
1 |
1 |
2 Вестники пришли и доложили Иосафату: |
2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“. |
3 |
3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. |
4 Народ Иудеи собрался, чтобы искать помощи у Господа; люди пришли из всех городов Иудеи, чтобы искать Его. |
4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа. |
5 Иосафат встал в собрании жителей Иудеи и Иерусалима в Господнем доме перед новым двором |
5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям, |
6 и сказал: |
6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! |
7 Бог наш, разве Ты не прогнал обитателей этой земли перед Твоим народом, Израилем, и не отдал ее навеки семени Авраама, Твоего друга? |
7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки? |
8 Они жили в ней и построили в ней святилище для Твоего имени, говоря: |
8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: |
9 «Если к нам придет беда, будь то меч, наказание, мор или голод, мы предстанем пред Тобою перед этим храмом, который называется Твоим именем, и воззовем к Тебе в нашем горе, и Ты услышишь и спасешь нас». |
9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш. |
10 |
10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх, |
11 Взгляни же, чем они воздают нам, явившись, чтобы выгнать нас из наших владений, которые Ты дал нам в наследие. |
11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам. |
12 Бог наш, неужели Ты не осудишь их? Ведь у нас нет сил, чтобы противостать этому огромному войску, которое идет на нас. Мы не знаем, что нам делать, но глаза наши устремлены на Тебя. |
12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“ |
13 |
13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини. |
14 |
14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору, |
15 Он сказал: |
15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа! |
16 Выступайте завтра против них. Они будут подниматься по перевалу Циц, и вы найдете их в конце долины перед пустыней Иеруил. |
16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл. |
17 Не вам биться в этом сражении. Вы лишь встаньте, стойте и смотрите на спасение Господне, которое Он даст вам, Иудея и Иерусалим. Не бойтесь, не ужасайтесь. Выходите завтра навстречу этим людям, и Господь будет с вами». |
17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“ |
18 |
18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві. |
19 И некоторые левиты из каафитов и корахитов встали, чтобы во весь голос славить Господа, Бога Израиля. |
19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим. |
20 |
20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“ |
21 |
21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“ |
22 |
22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті, |
23 Аммонитяне и моавитяне напали на жителей горы Сеир, чтобы губить и уничтожать их, а покончив с жителями Сеира, принялись убивать друг друга. |
23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе. |
24 |
24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного! |
25 Когда Иосафат со своими людьми пришли, чтобы забрать у них свою добычу, они нашли у них много добра, одежды и дорогих вещей — больше, чем могли унести. Добычи было так много, что им пришлось собирать ее три дня. |
25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона! |
26 На четвертый день они собрались в долине благословения, где благословили Господа. Вот почему до сегодняшнего дня она называется долиной Бераха. |
26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні. |
27 |
27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів. |
28 Они вступили в Иерусалим и пошли к храму Господа с лирами, арфами и трубами. |
28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому. |
29 Страх перед Богом напал на все царства окружающих земель, когда они услышали, как Господь сразился с врагами Израиля. |
29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами. |
30 И в царстве Иосафата был мир, потому что Господь даровал ему покой со всех сторон. |
30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо. |
31 |
31 |
32 Он ходил путями своего отца Асы и не уклонялся от них, делая то, что было правильным в глазах Господа. |
32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х. |
33 Но святилища на возвышенностях не были уничтожены, и народ все еще не обратил свое сердце к Богу их отцов. |
33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків. |
34 |
34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів. |
35 |
35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо. |
36 Он договорился с ним построить флотилию кораблей Таршиша. Когда они были построены в Эцион-Гевере, |
36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері. |
37 Элиезер, сын Додавагу из Мареши, изрек пророчество против Иосафата, сказав: |
37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу. |